У квітні 2026 року українські судді все ще посилаються на закон «Про засади державної мовної політики», який надав російській мові статус регіональної, незважаючи на те, що цей документ втратив чинність вісім років тому. Такі дані містяться у розслідуванні журналістів «Схем» (Радіо Свобода), які проаналізували інформацію з судового реєстру.
Закон, відомий за прізвищами його авторів – «регіоналів» Ківалова та Колесніченка, був визнаний неконституційним ще у 2018 році. Однак судді різних інстанцій, включно із Верховним судом, продовжували використовувати цей нечинний документ у своїх рішеннях. Серед них є суддя, яка наразі працює у Конституційному суді України, що і визнав цей закон неконституційним.
Згідно з інформацією «Схем», у 2025 році судді Верховного суду Володимир Погребняк, Олег Васьковський та В’ячеслав Пєсков застосували статті цього нечинного мовного закону під час розгляду справи щодо кредиторських вимог між компаніями на суму понад 2 мільярди гривень. Суддя Погребняк спершу відмовився коментувати ситуацію.
Проте згодом Апарат секретаріату господарської касації направив редакції письмову відповідь, де зазначив, що це була «описка», яку виправили у новій судовій ухвалі від 26 лютого 2026 року, вказавши вже чинний закон.
Ще один суддя, Євген Синельников, також використав цей закон у рішенні від 2024 року. Йдеться про справу за позовом комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» щодо стягнення заборгованості з громадянина.
На запитання журналістів про причини використання нечинного закону, суддя Синельников відповів: «Я уточню». Після цього у судовому реєстрі з’явилася нова ухвала, в якій він визнав своє попереднє посилання на закон Ківалова-Колесніченка помилковим.
У 2023 році закон також згадувала Алла Олійник, тодішня суддя Верховного суду, яка нині є членом Конституційного суду – цього самого, що визнало закон неконституційним у 2018 році.
У Конституційному суді це використання нечинного закону також назвали «опискою», яка не вплинула на суть рішення.
Журналісти «Схем» встановили, що закон Ківалова-Колесніченка застосовували й у районних судах. Наприклад, суддя Оболонського райсуду Києва Олексій Диба у 2025 році неодноразово посилався на цей закон, використовуючи його як підставу для нерозгляду позовних заяв.
Запитуючи суддю Дибу особисто про причини використання нечинного закону, він відповів: «Якщо була допущена помилка, то можна вирішувати ці питання в процесуальному порядку».
Аналогічні випадки зафіксовано й у суддів з Київської та Херсонської областей, а також з міста Харкова. Очільник Вищої ради правосуддя Григорій Усик зазначив, що не зустрічав подібних випадків у своїй дисциплінарній практиці, але припустив можливість «неумисного і помилкового» застосування закону. Дослідник мовної політики Володимир Кулик вважає таку ситуацію «правовою анархією».
У розслідуванні «Схем» вказується, що статус цього закону на сайті Верховної Ради тривалий час був «поточним», хоча нижче на сторінці була згадка про втрату чинності. Останні зміни вносилися у січні 2025 року.
На запит журналістів Апарат Верховної Ради не відповів на питання щодо маркування цього закону на сайті, проте після запиту статус закону Ківалова-Колесніченка змінився на «нечинний».
Зазначимо, що розгляд мовного законопроєкту «Ківалова-Колесніченка» у 2012 році спричинив бійки в парламенті та вуличні протести, але він набув чинності. Закон надав статус «регіональних» мовам, якими говорить понад десять відсотків мешканців на певній території, що призвело до того, що російська стала регіональною у 13 з 27 територіальних одиниць України. Експерти вважають, що цей закон загрожував використанню української мови і був написаний так, що російську можна було вживати не поряд з українською, а замість неї.
Журналісти «Схем» також виявили, що Москва фінансувала просування мовного закону «Ківалова-Колесніченка» через російський державний «Правфонд». Кошти використовувалися, зокрема, на підготовку альтернативного офіційному «громадського звіту» про нібито невиконання положень Європейської хартії регіональних мов, а також на видання брошури «для російських співвітчизників» в Україні з інструкціями про використання російської мови у діловодстві, судах та освіті замість української.
