Північна Корея відправляє своїх громадян на примусові роботи до Росії, про що йдеться у звіті правозахисної організації Global Rights Compliance від 25 березня.
Згідно зі свідченнями 21 північнокорейця, які працюють на будівельних майданчиках у трьох російських містах, правозахисники підтвердили наявність всіх 11 ознак примусової праці, визначених Міжнародною організацією праці. Співрозмовники звіту описували жорсткий контроль, насильство та примус.
Global Rights Compliance вказує на те, що Росія порушує санкції ООН, які забороняють найм громадян Північної Кореї. Однак, за інформацією організації, Росії «необхідна робоча сила для підтримки економіки, яка страждає від наслідків війни в Україні».
«Програма закордонної праці є інструментом трьох інтересів уряду КНДР, які перетинаються: отримання твердої валюти, забезпечення дипломатичного впливу та підтримка військової переваги».
Згідно з даними GRC, робітники змушені працювати до 364 днів на рік, по 14 годин на день (в окремих випадках від 12 до 16 годин), отримуючи близько 10 доларів на місяць. Багато з них потрапляють у боргову кабалу через систему державних квот КНДР.
Організація наголошує, що ця програма призначена більше для задоволення стратегічних інтересів Пхеньяна, а не для економічних потреб самих працівників. Хоча у робітників є певна свобода дій, вони все ще залишаються під контролем держави. За свідченнями, компанії-роботодавці вилучають паспорти працівників і повертають їх лише під час поліцейських перевірок.
«Ми повинні визнати вбудовану свободу дій працівників, водночас визнаючи, що це є державною примусовою працею, забороненою міжнародним правом», – йдеться в звіті.
Державна система квот КНДР робить програму закордонної праці експлуататорською, оскільки квоти постійно зростають. За свідченнями працівників, розмір квоти збільшився з 600 до 700 доларів на місяць, а деякі вказують, що сплачують 850 доларів щомісяця. Недоплата переноситься на наступний рік, що затягує робітників у боргову залежність.
Правозахисники підкреслюють, що північнокорейські працівники бажають не лише жорсткої юридичної відповідальності, а й полегшення умов праці: кращого захисту на робочих місцях, скорочення робочого часу, зменшення експлуатації через систему квот, можливостей підтримувати зв’язок із родинами та кращих умов для тих, хто прагне втекти.
Відповідно до даних ООН, понад 100 тисяч північнокорейців працюють за кордоном у рамках державної програми примусової праці КНДР на 2024 рік.
