У Прилуках, що на Чернігівщині, кількість поранених внаслідок російського удару 7 квітня зросла до 15 осіб. Про це повідомив голова обласної військової адміністрації В’ячеслав Чаус.
«Серед постраждалих – 11 жінок і четверо чоловіків. Сім людей ушпиталили, троє з них були доставлені до обласної лікарні. Інші отримали допомогу амбулаторно. Одна жінка перебуває у важкому стані, решта пацієнтів у стабільному стані», – зазначив Чаус у телеграм-каналі.
Раніше Державна служба з надзвичайних ситуацій повідомляла про п’ятьох постраждалих.
Чаус також зазначив, що російські війська вранці 7 квітня атакували адміністративні будівлі в Новгороді-Сіверському та Прилуках, що призвело до виникнення пожеж.
Суспільне.Чернігів інформувало, що внаслідок російської атаки у Прилуках горить будівля міськради.
Російські військові продовжують атакувати українські міста та цивільну інфраструктуру, використовуючи різні види озброєння, зокрема ударні безпілотники, ракети та реактивні системи залпового вогню.
Українська влада та міжнародні організації кваліфікують ці атаки як воєнні злочини російської федерації та наголошують на їх цілеспрямованому характері.
Обстріли систем життєзабезпечення населення і медичних закладів з метою позбавити людей електрики, тепла, води, зв’язку та медичної допомоги стали ознакою Правники та дослідники геноцидів вважають, що Росія під час війни вчиняє злочини, які можуть підпадати під визначення геноциду. Зокрема, це стосується:
оголошення намірів знищення українців: президент росії та представники російської влади неодноразово заявляли, що українці як етнос «не існують», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України та українців не повинно існувати у майбутньому;
публічні заклики до знищення українців;
цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та медичних закладів з метою позбавлення людей електрики, тепла, води, зв’язку, медичної допомоги і інших необхідних умов для життя;
переслідування та знищення людей на окупованих територіях із проукраїнською позицією;
винищення інтелігенції: учителів, митців, носіїв української культури;
запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання, націленої на зміну ідентичності дітей;
депортація дітей без батьків до росії з метою зміни їхньої ідентичності;
вилучення та знищення українських книг, пограбування музеїв та викрадення артефактів, що свідчать про давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, яких на сьогодні 149, зобов’язані запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову або релігійну групу.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до таких дій.
Керівництво росії заперечує, що російська армія під час повномасштабної війни завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі, убиваючи мирних мешканців і знищуючи лікарні, школи, дитячі садки, об’єкти енергетики та водозабезпечення.
