В Україні активно обговорюється можливість перенесення могил видатних діячів з-за кордону в рамках створення Національного пантеону. Проте реалізація таких ініціатив значно залежить від законодавства країн, де ці особи були поховані. Зокрема, щодо перепоховання Степана Бандери, одного з лідерів українського націоналістичного руху ХХ століття, необхідна згода родини та наявність обґрунтованої причини, про що повідомили в міській службі кладовищ Мюнхена, де він спочиває.
В Німеччині рішення про перенесення могили ухвалюється лише в особливих випадках. Заявку на перепоховання може подати тільки власник права на могилу разом із родичами за взаємною згодою.
Важливим аспектом є принцип «спокою померлого», який має конституційний захист і є пріоритетним. Для перенесення останків потрібна вагома причина, яка, згідно з судовою практикою, розглядається досить строго. Наприклад, якщо родичі через особливі обставини не можуть доглядати за могилою, це може стати підставою. Однак простий переїзд або велика відстань, навіть 500 кілометрів, не вважаються достатньою підставою.
Також важливо врахувати волю самого покійного, адже має бути обґрунтована думка, що перепоховання відповідало б його бажанню.
«Щодо можливості перепоховання Степана Бандери застосовуються такі ж загальні правила. Якщо власник права на могилу подасть заяву, її можуть схвалити за наявності вагомої причини. Також потрібна згода родичів. Якщо з таким проханням звертається Україна, згода сім’ї все одно є обов’язковою», – повідомили Радіо Свобода у міській службі кладовищ Мюнхена.
Степан Бандера народився 1 січня 1909 року в селі Старий Угринів на Прикарпатті. Під час навчання у Львівській політехніці він став членом Організації українських націоналістів, а згодом – одним з її лідерів.
На знак протесту проти політики голодомору на Наддніпрянщині Бандера організував у Львові замах на радянського дипломата Майлова. Він також керував підготовкою убивства міністра внутрішніх справ Польщі Пєрацького, ініціатора «пацифікації» українців Галичини та Волині. За це Варшавський суд засудив його до страти, яка згодом була замінена довічним ув’язненням.
Бандера був одним із ініціаторів проголошення Акту відновлення української держави у Львові 30 червня 1941 року, хоча це рішення не було узгоджене з окупаційною владою. Гестапо заарештувало його та перевезло до Берліна, а згодом він потрапив до концтабору Заксенгаузен, де провів понад три роки.
15 жовтня 1959 року Степан Бандера був убитий у Мюнхені агентом КҐБ Богданом Сташинським.
