Генеральний секретар НАТО Марк Рютте зазначив, що нічні атаки росії не відображають серйозності ставлення Москви до миру. Він підкреслив, що переговори щодо припинення війни тривають і вже досягнуто важливого прогресу.
«Але російські атаки, подібні до тих, що сталися минулої ночі, демонструють їхню недостатню серйозність щодо миру», – сказав Рютте під час свого виступу у Верховній Раді.
На спільній пресконференції з українським президентом Володимиром Зеленським Рютте звернув увагу на те, що «сьогоднішня ніч – це був дуже поганий сигнал».
Водночас він запевнив, що країни НАТО продовжують підтримувати Україну, але визнав, що Україні потрібна значно більша допомога.
«Ми говорили про це і працюємо над тим, щоб надавати їх (ракет ППО) якомога швидше не лише через програму PURL, але і через інші джерела. Наступного тижня відбудеться зустріч у форматі «Рамштайн», яка також оцінюватиме ці потреби», – додав він.
Протягом ночі повітряні сили повідомляли про запуски ударних дронів та ракет, спрямованих на українські міста. Ці атаки відбулися напередодні запланованих на 4 і 5 лютого тристоронніх переговорів між Україною, США та росією в Абу-Дабі, які мають на меті припинення війни.
ЗСУ повідомили, що 3 лютого росія атакувала Україну понад пів тисячею ракет і дронів, з влучаннями на 27 локаціях. Основними напрямками ударів були Київщина, Харківщина, Дніпропетровщина, Вінниччина та Одещина.
Російські військові регулярно здійснюють атаки на українські міста та цивільну інфраструктуру, використовуючи різні види озброєнь – ударні БпЛА, ракети, КАБи та РСЗВ.
Українська влада та міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини російської федерації, наголошуючи на їхньому цілеспрямованому характері.
Обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги й інших необхідних умов для життя є
ознакою геноцидних дій.
Протягом широкомасштабної війни росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники. Серед таких злочинів: оголошення намірів про знищення українців; публічні заклики до знищення українців; цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення; переслідування проукраїнських громадян на окупованих територіях; знищення інтелігенції; депортація дітей без батьків до росії; вилучення українських книг та пограбування музеїв.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються з наміром частково або повністю знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.
Керівництво росії заперечує, що російська армія під час повномасштабної війни завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі міст і сіл України, убиваючи цивільне населення та знищуючи лікарні, школи, дитячі садочки, об’єкти енергетики та водозабезпечення.