Наголос

акцентуй на головному!

Жителі Кіровограду вимагають швидше декомунізувати область

Ініціювали розгляд – ветерани російсько-української війни з Кропивницького, звернувшись до депутатів. Із присутніх 57 обранців, 37 проголосували – «за», один – «проти», п’ятеро утрималися і ще 14 – не голосували, повідомляють у виданні Український Тиждень.

Перед початком засідання представники низки громадських організацій, партій, ветерани, волонтери провели пікет під стінами обласної ради. Вони закликали депутатів проголосувати за звернення до Верховної Ради. Очевидно, ця акція зіграла вирішальну роль під час голосування, адже ще напередодні голосів для цього рішення могло б і не набратись. Зокрема, питання розкололо навпіл фракцію «Слуга народу», але про це трішки згодом.

Після прийняття декомунізаційних законів Кіровоградська та Дніпропетровська області мали бути перейменовані. Цей крок потребує внесення змін до Конституції – тривала і організаційно складна процедура. Попереднє скликання Верховної Ради майже завершило її: бракувало останнього голосування, яке не відбулося через проведення дострокових виборів.

Питання перейменування області тісно пов’язане з питанням перейменування обласного центру. Дискусія щодо перейменування Кіровограда розпочалася ще у 1989 році з ініціативи Народного руху за перебудову. Тоді ж місто поділилося на три умовні табори:

  1. За те, щоб залишити Кіровоград. Це була найбільша група, при чому основна її частина аж ніяк не була адептами комуністичних ідей. Це більшою мірою була інертна маса, не готова до змін, основним мотивом якої було «не на часі» або «какая разніца».
  2. За нову українську назву – це була друга за чисельністю група. Її особливістю було те, що чи не кожен її представник мав на увазі свою власну українську назву. Але всіх їх об’єднувало бажання не допустити повернення місту російських імперських назв.
  3. За Єлисаветград (назва часів Російської імперії). Спочатку група була найменшою, проте найорганізованішою. Ядро складалось передусім із представників УПЦ Московського патріархату. Її адепти системно працювали з місцевою владою, бізнесом і навчальними закладами.

Всі ці роки пропаганда за повернення назви «Єлисаветград» тривала, і сягнула свого піку в часи Януковича. Після перемоги Революції гідності лобісти цієї назви перебігли до нових політичних проєктів: одна частина пішла в «Опозиційний блок», інша – в Блок Петра Порошенка.

Прийняття декомунізаційного законодавства зняло головну проблему для перейменування міста – протидію інертної частини суспільства, і в обласному центрі почалась запекла боротьба двох активних спільнот. У таборі «імперців», окрім церковників МП, опинились більшість місцевих олігархів, депутатів та чиновників. У таборі «патріотів» – майданівці, митці, ветерани і волонтери.

«Імперці» проводили потужну і дуже дорогу агітаційну кампанію «За Єлисаветград», спрямовану на мешканців міста, в той час як «патріоти», маючи відносно скромні фінансові ресурси, зосередили свою увагу передусім на Верховній Раді, висвітлюючи ситуацію через національні медіа, позицію лідерів думок, та особисто спілкуючись із народними депутатами.

Але мешканцям районів області боротьба за назву обласного центру була не дуже цікавою, тому на громадських слуханнях з приводу назви області в більшості районів були прийняті рішення перейменувати область відповідно до нової назви обласного центру. Цю ідею активно підтримала і група «імперців», яка була переконана у своїй неминучій перемозі в боротьбі за Єлисаветград.

Однак, завдяки правильно обраній стратегії і тактиці, активності та ініціативності патріотичних сил, а також завдяки сприятливій кон’юктурі, що склалася в парламенті, перемогла назва «Кропивницький».

Після цього почалася боротьба за перейменування області на Кропивницьку. Були внесені проєкти постанов про перейменування, зібрані підписи депутатів, пройшов розгляд у Комітеті і перше голосування у сесійній залі.

Реакція «імперців» була запізнілою – вже на етапі розгляду проєкту постанови у Конституційному Суді, на місцевому рівні почали просувати нібито нейтральний варіант «Центральноукраїнська». Це було більше схоже на спробу затягнути час і заблокувати остаточне перейменування області, сподіваючись на те, що їм вдасться скасувати перейменування міста у суді.

Зрештою, коли для перейменування області залишалося фінальне голосування, яке мало відбутися восени, Зеленський провів дострокові парламентські вибори. Нове скликання парламенту питання перейменування областей жодного разу не підіймало. Згодом Верховний суд остаточно відмовив «імперцям» у задоволенні їх позову, а у патріотичної спільноти виникла ідея стимулювати розгляд питання у парламенті через звернення новообраної обласної ради.

18 листопада 2015 року відбулися громадські слухання щодо перейменування Кіровоградської області, на яких було запропоновано перейменувати область після перейменування обласного центру і надати їй назву відповідно до нової назви обласного центру.

14 липня 2016 року Верховна Рада перейменувала місто Кіровоград у Кропивницький.

18 травня 2018 року, у Верховній Раді України зареєстрували законопроект про перейменування Кіровоградської області. Співавторами Законопроекту №8380 “Про внесення змін до статті 133 Конституції України (щодо перейменування Кіровоградської області)” значаться 153 народні депутати.

20 листопада 2018 року депутати Верховної Ради перейменували Кіровоградський район на Кропивницький і направили на розгляд Конституційного Суду проєкт рішення про перейменування Кіровоградської області.

5 лютого 2019 року Конституційний Суд України визнав конституційним цей проєкт рішення.

Проєкт звернення до ВРУ був внесений на розгляд облради депутатами Дмитром Ліньком (екс-нардеп, лідер фракції Радикальної партії) та Олександром Горбуновим (екс-нардеп, лідер фракції «За майбутнє»). Саме Горбунов (на той час був у «Народному Фронті») та Лінько були ініціаторами проєкту постанови про перейменування області у попередньому скликанні парламенту.

Однак під час розгляду проєкту рішення на регламентній комісії, депутати відмовились виносити його на сесію. Це при тому, що очолює комісію представник фракції «Європейська Солідарність» Юрій Гугленко. У той же час, головну скрипку в блокуванні рішення зіграв його заступник Ігор Волков (фракція «Слуга Народу», який раніше очолював фракцію БПП «Солідарність» у міськраді і був одним із головних лобістів назви «Єлисаветград»).

На депутатів-ініціаторів звернення почався тиск з вимогою відкликати проєкт рішення, в результаті питання вийшло у публічну площину і збурило громадськість. Після цього відбулись перемовини між різними зацікавленими сторонами і частина депутатів змінили свої позиції.

У підсумку звернення щодо перейменування області на Кропивницьку підтримали всі присутні депутати фракцій «Радикальної партії», «За майбутнє», «Європейської солідарності», а також 12 депутатів «Батьківщини» (з 14 присутніх) і троє з чотирьохх депутатів «Пропозиції». Не підтримали – всі депутати ОПЗЖ, що було цілком очікуваним.

Найцікавішим стало голосування фракції «Слуга народу» (семеро – «не голосували» або «утримались», п’ятеро – «за»). За заяву голосував і голова облради від «слуг» Сергій Шульга, а його колега Ігор Волков просто не з’явився на засідання. Єдиним депутатом, який голосував «проти», виявився представник «Пропозиції» В’ячеслав Ківерник, гендиректор ПАТ «Металіт», який належить Павлові Штутману (головного спонсора кампанії «За Єлисаветград», який автобусами звозив своїх робітників на мітинги за цю назву).

Нині м’яч на полі депутатів Верховної Ради. Саме вони зобов’язані нарешті виконати закон і завершити декомунізацію.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *