Мабуть ні для кого не є секретом, що справжнє ціннісне усвідомлення енергетичної незалежності України прийшло у наше суспільство із початком першого прояву агресії Росії – так званої газової війни. І лише після окупації Криму та частини Донбасу стало зрозумілим, що росіяни тримають у руках надважливий важіль впливу на всю нашу країну, адже і системи газопостачання, і електроенергії, обох країн, нажаль, досить серйозно інтегровані одна у іншу.

Але якщо відмовитись від російського газу виявилося достатньо складно – уряду довелося розробити цілу схему реверсних постачань та закупівель у країн-партнерів, — то із електроенергією справи йшли зовсім інакше. Принаймні для внутрішніх потреб Україна може сама себе забезпечувати потрібною кількістю мегаватів. Більше того, при нормальному менеджменті ми можемо ще й продавали надлишки іншим країнам. Але при всьому цьому якраз із електричною генерацією останнім часом у нас і виникли просто надкатастрофічні проблеми. Полягають вони зовсім не у якихось складнощах виробництва енергії, відсталості від технологій тощо, а саме у політичних ігрищах, які влаштували олігархи та підконтрольні ним політики.

Прослідкувати появу значних проблем та зрозуміти, що саме чиновники топ-рівня стоять за тим, що відбувається, не є чимось складним.

Першим чинником, який призвів до надзвичайної ситуації в енергетиці, стало отримання повноважень та впливу нардепом від «Слуги народу» Андрієм Герусом. Очоливши комітет Ради з питань енергетики та ЖКГ, він одразу почав лобіювати інтереси свого шефа Ігоря Коломойского та його бізнес-партнера Віктора Медведчука. Так, 18 вересня минулого року монобільшість прийняла закон, у який особисто Герус вніс поправки про закупівлю російської електроенергії. І хоча він апелював до того, що імпорт здійснюватиметься з Білорусі, насправді вже у жовтні компанія Коломойського-Медведчука «Юнайтед Енерджі» почала напряму закуповувати мегавати у агресорів.

При цьому нардеп роздавав команди для проведення не зовсім законних дій тодішньому міністрові енергетики Олексію Оржелю.

https://www.youtube.com/watch?v=_Qqfoy-wS9k&feature=emb_logo

Інтерес олігархів у цьому можна пояснити дуже просто: вони направляють електроенергію на власні ж феросплавні заводи та інші компанії, яким потрібна просто шалена її кількість. Росіяни ж могли надати меншу ціну, аніж українські підприємства, то ж дніпровський бізнесмен через свого протеже швиденько оформив собі чималу «знижку». Але ж вітчизняні виробники від цього значно втратили, а гроші Коломойського пішли на фінансування Кремлем найманців та терористів, які вбивають мирних людей і в Україні, і у країнах Азії та Африки.

Більше того, закупівлі в окупантів виявилися лише розминкою для Геруса. Він за тією ж схемою зміг фактично організувати можливість купівлі українськими підприємствами «російського вугілля». Але при цьому насправді сировину, яку оформляли як видобуту у країні-терористі, незаконно вивозили з захоплених міст Донеччини та Луганщини.

Більше того, через підконтрольного собі міністра Герус спромігся змінити керівництво одного з найпотужніших підприємств  — «Центренерго», а пов’язані із Коломойським та Медведчуком фірми одразу почали продавати державному підприємству і російське, і українське вугілля за завищеними у рази цінами. Можливість же проводити закупівлі не за ринковою вартістю те ж можна назвати достатньо штучною, адже раніше ціни контролювалися за формулою «Роттердам+». І в ній, якщо розібратися, не було нічого злочинного. Просто вона позбавляла причетних до енергетичних схем олігархів можливості надалі збагачуватися ні на чому, то ж проти неї й розгорнули масштабну інформаційну кампанію.

Крім цього, через розподіл купівлі вугілля у порушення вже діючих контрактів із багатьма шахтами ПАТ «Центренерго» утворилися величезні заборгованості. Так, державне підприємство «висить» підприємствам вугледобувної галузі без малого 4 мільярди гривень. Держава ж не сплатила гірникам ще два мільярди. І цього боргу взагалі б не було, якби не махінація дніпровського діяча, що втрутився у діючу структуру енерегетичної генерації. А оскільки грошей не буває замало, а «із боргами розраховуються лише лохи», Герус почав розставляти підконтрольне собі керівництво шахт.

Саме так на посаду ДП «Мирноградвугілля» було призначено Олександра Зоріна, який лише за рік зміг зробити так, щоб шахти недоотримали 68 мільйонів гривень прибутку, а також просто розпилив 24 мільйони. При цьому заборгованість перед зарплатами, яка виникла через чималі розкрадання, виплачували за державний кошт.

Процес рейдерства шахт, доречі, продовжується і наразі, хоча навіть здається, що ринок вже переділили по новому. Наприклад, нардеп-мажоритарник Требушкін у зв’язці із Герусом спочатку продавив законопроект про підвищення державної підтримки шахт, а потім – почав їх захоплювати. Сьогодні за «Червонолиманську», що працює у Покровську Донецької області, йдуть ледве не відкриті «махачі» за участю тітушок та поліцейських. Звісно, вони стоять по одну сторону конфлікту.

Отже всі ці дії призвели до надзвичайних для економіки наслідків: лише за півроку замість багатомільярдних прибутків ПАТ звалилася у нищівне падіння та закінчила 2019-й із збитками у 2,5 мільярди гривень, а державні шахти повстали фактично під загрозою банкрутства.

При цьому разом із віджиманням грошей з бюджету та кишень власників приватних підприємств, які так чи інакше задіяні у генерації електроенергії, олігархічні війни призвели до підвищення вартості електроенергії для рядового населення. Адже інший діяч у цій сфері – Рінат Ахметов — почав швидко недоотримувати гроші та задіяв власні потужності для відновлення статусу кво.

Наразі можна сказати, що, так чи інакше, донецький олігарх спромігся розставити підконтрольних йому людей у Кабміні. Принаймні Денис Шмигаль, який раніше займав не останнє місце у ДТЕК, а також Ольга Буславець, спільно та віддано працюють для реалізації інтересів Ахметова.

Нажаль, вони ніяким чином не співпадають із вигодою для України, то ж неоголошена війна між двома олігархами, а також протистояння Шмигаля-Буславець із Герусом призвели до фактичного краху ледве дихаючої енергетичної системи всієї держави.

Оскільки дії Коломойського із керівником профільного комітету ВР призвели до того, що видобуте на українських шахтах вугілля опинилося у профіциті, призначена після зміни кабміну міністр енергетики одразу ж поквапилася зробити так, щоб перетворену з нього електроенергію у Ахметова купляли від безвиході. Як би там не було, а без світла жодне підприємство робити не може, то ж Буславець створила штучний дефіцит електроенергії. Під «геніальною» ідеєю боротьби із генерацією надлишку мегаватів.

Мовляв, якщо зараз наші атомні електростанції виробляють надто багато енергії, а ТЕЦ Ахметова простоюють, треба закрутити гайки першим, а у других ви все рівно купите.

І почалося тотальне пригнічення АЕС, зупинки трьох цілком працездатних блоків та зниження потужності ще п’яти, хоча при нормальному стані речей атомна генерація може закривати левову частку потреб Україні і, що важливо, робити це забагато дешевше у порівнянні із альтернативними методами видобутку струму.

І це призвело до просто нищівних збитків державі, які навіть оцінити важко. Але ледве не щомісяця наша і без того не багата країна втрачає мільярди гривень.

А більш цікаве ще й те, що пов’язаний із Ахметовим член Нацкомісії, що здійснює врегулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Дмитро Коваленко пролобіював підвищення тарифів. Таким чином, від війни олігархічних кланів, яка проходить просто під носом у президента, почали втрачати не тільки бюджет, але й звичайні громадяни.