17_in

Із середини серпня курс національної валюти по відношенню до долара США почав падати. За даними НБУ, вартість долара зросла з 24,81 гривні на 11 серпня до 25,3 гривні на 25 число. В обмінниках Києва 25 серпня вартість долара доходила до 26 гривень.

Подібне зростання курсу валют можна спостерігати практично щороку наприкінці серпня. Він пов’язаний із пожвавленням ділової активності, підготовкою до збиральних і посівних робіт у сільському господарстві, початком ділового року. Втім, сьогодні на валютний ринок впливає і настрій населення, пов’язаний із тривожними новинами з Криму і зони АТО. Тим часом довгограючим «агентом впливу» є приватизація, до якої готується країна.

Forbes опитав банкірів і економістів про причини подорожчання курсу долара. На думку більшості експертів, серпневе зростання вартості долара викликане сезонними факторами.

Глава Baker Tilly Ukraine Олександр Почкун вважає, що в економіці не відбувається нічого, що могло б негативно впливати на курс. «Мені здається, це і питання сезонності, і питання закупівель газу для наповнення резервів. Багато років поспіль після відпускного періоду курс долара підскакував. Тому що під час відпусток люди традиційно продають долари, а після відпусток ─ купують», ─ розповідає Почкун.

«У країні починається посівна, йде підготовка полів, зростає вартість дизельного палива, за ним зростає курс долара. Це завжди відбувається в серпні», ─ каже незалежний експерт Анатолій Дробязко.

Ще один сезонний фактор ─ повернення ділової активності. Член ініціативної групи підприємців із податкової реформи Геннадій Медведєв розповідає, що природним фактором стає підвищення активності й повернення її в нормальне русло після червня-липня 2016 року.

Друга половина серпня ─ початок першої половини вересня завжди характеризуються зростанням курсу валюти. «Тому що починаються закупівлі імпортного палива на збиральну і посівну, починається імпорт нових колекцій одягу і так далі. Все це провокує сплеск», ─ вважає Медведєв.

Глава інвестиційної компанії «Універ» Олексій Сухоруков нагадує і про очікування населення, яке напередодні осені скуповує валюту. «Люди намагаються убезпечити себе від економічних потрясінь і «йдуть у долар», ─ впевнений Сухоруков.

Секретні спекулянти

Деякі з опитаних Forbes експертів відзначають спекулятивний вплив на вартість української валюти.

«Я не виключаю, що в системі можуть маніпулювати курсом. Так як система у нас невелика, нам не потрібно супервеликих угод, щоб ринок хитнувся в той чи інший бік», ─ вважає Почкун. «Є спекулятивний сплеск курсу, який викликається впливом різних груп. Не виключено, що одна з них ─ це російська сторона», ─ погоджується з присутністю спекулятивного тиску на гривню Медведєв.

Експерти не ризикують прогнозувати глибину зміни курсу, враховуючи, що НБУ вибрав політику невтручання і відсутність валютних інтервенцій. Нагадаємо, що з весни 2014 року Національний банк України проголосив, що країна переходить до парадигми плаваючого курсу. Західні прихильники України багато років називали таке рішення однією з важливих умов для виходу з економічної кризи та зміцнення економіки. На практиці це означає, що НБУ може втручатися в стан валютного ринку, як правило, лише при так званих явних атаках спекулянта.

«Більшість західних економістів говорять про те, що гривня ─ недооцінена. І практично вона повинна коштувати не більше 20 гривень за 1$. Хоча і сама влада впливає на вартість національної валюти. Наприклад, влада зупинила експорт лісу ─ доларові доходи впали. Влада зупинила експорт металобрухту ─ це також знизило доходи у валюті. Це правильні кроки, але сьогодні вони боляче вдарили по бюджету», ─ розповідає голова Спілки податкових консультантів Леонід Рубаненко.

Такі експортні обмеження також впливають на благополуччя населення та бізнесу. «Не можна сказати, що зростання курсу не критичне для бізнесу і населення. Однак сама ситуація в економіці настільки складна, що зростання курсу долара сприймається як крапля в морі на тлі відсутності позитивних змін і високої спекулятивної складової. Можливо, НБУ видає велике рефінансування, про яке ніхто зі сторонніх не знає і яке переганяється у валюту», ─ припускає Геннадій Медведєв.

Колишній радник міністра економіки Сергій Яременко вважає, що ідея плаваючого курсу в Україні ─ фіктивна. «Політики у НБУ немає. Так звана парадигма плаваючого курсу ─ недієздатна і не може реалізовуватися в такій економіці, як українська. Але нам хочеться бути схожими на всіх інших, і тому ми приймаємо умови, виконати які не можемо. Тому відразу після проголошення і відомого «плавання» до нинішніх катастрофічних курсів валюти поламалася вся фінансова система країни. Позичальники не можуть виконувати умови, кредитори «валяться», тому що їм не повертають гроші. Вкладники залишаються без своїх грошей. Щоб хоч якось виправдатися, це все називають очищенням банківської системи, ─ каже Яременко.

В результаті економіка не кредитується, і ні про яке рівноважне положення курсу мова не йде. Тому НБУ переходить на ручне управління, але лицемірно, за допомогою МВФ, проголошує плаваючий курс.

Яременко впевнений, що для МВФ головне ─ це відкритість ринку та вільне ходіння грошей, тоді як на економічну ситуацію і розруху в країні в фонді уваги не звертають. «Коли долар коштує 26 гривень, активи в країні можна скуповувати просто за безцінь», ─ зазначає Яременко.

Очевидно, що країна підводиться до чергового витка приватизації, в умовах якої українські покупці не будуть мати особливих шансів перед іноземним капіталом. «Сама процедура участі в процесі приватизації повинна стати максимально прозорою, а компанії, допущені до цього процесу, повинні бути не з кола обраних, а з широкого кола охочих. Необхідно, щоб оцінка базувалася на їх професійних якостях. У компанії повинні бути зрозумілі стратегічні цілі, спрямовані на розвиток підприємства, і органічний зв’язок із процесами цієї індустрії в Україні та світі», ─ розповідав в інтерв’ю Forbes директор ЄБРР в Україні Шевкі Аджунер.

Зазначимо, що в умовах підготовки до приватизації тільки держава, яка захищає інтереси внутрішніх інвесторів, буде утримувати курс національної валюти. В іншому випадку у внутрішніх інвесторів майже не буде можливості позмагатися за приватизаційні активи з закордонними претендентами.