Як відомо, одразу після приходу до влади президента Зеленського, чималі важелі впливу отримали наближені до нього люди, які у свою чергу підтягнули до себе своїх друзів та бізнес-партнерів. Вже через кілька місяців потому, почавши серйозний розподіл України, представники величезної Зе-команди, до якої увійшли і представники старих бандитських кланів, і схемники всіляких рівнів, і нові обличчя із чималими амбіціями, почали гризти один одному горлянки.

Втім, чимала кількість кулуарних розбірок серед лідерів нової влади відбулася не тільки через бажання сісти на грошові потоки. Деякі представники оточення президента почали розбиратися із тими, хто заважав їм ще у лихі дев’яності.

Щоб зрозуміти хоча б частину того, що відбувається треба дослідити зв’язки одного з найвпливовіших наразі фігуранта масштабних схем та махінацій – Андрія Єрмака. Ними майбутній голова ОП почав обростати у 90-му році, коли вступив до Київського інституту міжнародних відносин. Достатньо нахабного, талановитого та безпринципного студента помітив викладач вишу Олександр Задорожний, який, можна сказати, й надав йому дорогу у безбідне життя, запропонувавши працювати у створеній ним юридичній компанії «Проксен».

Звісно, робота у фактично першій фірмі, яка надавала юридичні послуги у Києві, у ті буремні часи була тісно пов’язана із криміналітетом. Чимала кількість адвокатів, їх помічників та просто експертів у різних напрямках юриспруденції вирішували питання легалізації рейдерських захоплень підприємств, приватизації, представництва злочинців у судах, тощо. То ж саме завдяки такій роботі Єрмак й познайомився із своїм майбутнім кумом Миколою Тищенко, який тоді очолював одну з бригад, яка ходила під авторитетами Савлоховими. Завдяки відсутності будь-яких понять, тотальної відмороженості та вседозволеності Тищенко, більш тоді відомий як «Коля Оболонський», постійно потрапляв до райвідділів та був чимало разів затриманий працівниками УБОЗу. Вирішували його проблеми із законом представники «Проксену», серед яких і був Єрмак. Між ними почалася дружба, яка й призвела до того, що наразі більш недолугий нардеп підкроюється більш інтелігентному та розумному керівникові ОПУ.

Тищенко пощастило залишитись у живих та ще й із чималими багатствами, ресторанами та іншими розважальними закладами. Він поступово зійшов з відкрито бандитського шляху та згодом, за допомогою Єрмака, став медійним персонажем. Але це сталося вже у 2000-х, а наприкінці дев’яностих майбутній соратник президента ще займався власною кар’єрою.

Завдяки зв’язкам Задорожнього із діячами, які пішли у політику (він був нардепом Ради III та IV скликань, представником Леоніда Кучми у 99-му та Януковича у 2004-му) Єрмак, який вже давно створив власну юридичну фірму, почав обертатися у колах політиків та бізнесменів різного калібру. З одного боку, він почав обслуговувати інтереси неофіційного співробітника ФСБ Рахаміма Емануілова. З іншого — були Хорошковський із його «Інтером», а також інші клієнти, які мали власні інтереси у сфері медіа. Втім, обслуговувати всіляких схемників та бандитів Єрмак не перестав. Так, у Верховній Раді V, VI та VII скликань він працював помічником-консультантом опального регіонала Ельбруса Тедеєва, який, самі розумієте, був відвертим бандюганом.

Крім того, Єрмак взагалі йшов за грошима, не дуже дивлячись, інтереси яких клієнтів він представляє. Він та його юристи допомагали підприємцям, які подекуди вели не зовсім чесний бізнес. Саме завдяки такій праці Єрмак схльоснувся із кланом Портновських регіоналів та їх поплічників. Коли у 2011-му голова КМДА Олександр Попов розпочав боротьбу із численними МАФами, тодішній заступник голови департаменту архітектури і містобудування КМДА Андрій Вавриш фактично вирішив серйозно підзаробити та ввів таксу на можливість бізнесу працювати вулицями Києва. Протидіяв йому якраз Єрмак, який очолював громадянську організацію «Асоціація власників малого бізнесу». За те, щоб вирішувати проблеми підприємців, майбутній соратник Зеленського брав чималі гроші. Втім, все накрилося із незаконною перемогою Вавриша, який зумів легалізувати корупційні схеми, а Єрмак залишився без хлібного заробітка.

Втім, у нього склалися при приятельські стосунки із тодішнім головою фракції Київради «Блоку Леоніда Черновецького» Денисом Комарницьким. Разом із останнім, а також Тищенком вони й провернули першу серйозну махінацію на держзакупівлях. У 2016-му, завдяки зв’язкам Єрмака та Комарницького, компанія «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» отримала право будувати частину Подільско- Воскресенського моста. При цьому взагалі ніяких потужностей у них не було, оскільки вона фактично є звичайною прокладкою. Завдяки чималим відкатам від підрядників, розпилу бюджетних грошей та відсутності покарань за корупційну схему всі з її організаторів непогано збагатилися.

При цьому Єрмак на той час вже мав чималі статки, оскільки працював із багатьма успішними компаніями. Зокрема, зі студією «Квартал 95», яку очолював Володимир Зеленський. Компанія, яка вже набрала популярності, Єрмак почав обслуговувати завдяки знайомству із майбутнім президентом ще за часи «Інтеру». Саме Єрмак налаштовував офшорні схеми «кварталу» з напівлегального ухилення від сплати податків, допомагав проводити всі майнові угоди, за допомогою ФСБшних зв’язків вибивати підтримку російського держкіно та взагалі став незамінною людиною, яка надто багато знає про компанію Зеленського.

То ж не тільки через це він має величезний важіль впливу на артиста, а згодом – і на президента. Розбірки із Андрієм Богданом, який є другом забудовника Вавриша – результат не тільки завдання російської спецслужби, але й бажання помсти давньому опонентові. Більше того, через це та банальну жадібність Єрмак та Комарницький почали брати під контроль будівництво у всьому Києві. По-перше, притиснули «Укрбуд» із Максимом Микитасем, а, по-друге, фактично створили будівничий колапс у столиці, намагаючись очолити цю багатомільярдну галузь. Вавриша компанія, звісно, намагається вичавити з бізнесу.

Крім цього, ділки старанно впроваджують й інші схеми. Оскільки Тищенкові довірити роботу, яка потребує розумових дій Єрмак не може, а сам він зайнятий серйозними речима, пов’язаними із рейдерськими захопленнями потужних підприємств, торгівлею стратегічно значимими посадами, вирішенням питань злиття національних інтересів України, саме Комарницького він призначив на неофіційну посаду «смотрящим» за столицею. Через цього компаньона Єрмака поплічники отримують чемодани із грошима, а  хабародавці вирішують проблеми, які він уповноважений розрулювати без втручання ватажка угрупування.

Тищенко ж займається не тільки власним недолугим піаром задля забезпечення собі рейтингів на посаду мера, але й рулить великою депутатською групою, яка виконує побажання Єрмака та голосує так, як їм кажуть.

Через Комарницького керівник Офісу президента контролює розставлених ним голів Шевченківської, Печерської та Святошинської райдержадміністрацій, а також різні департаменти КМДА. Тищенко при цьому не тільки проводить інструктажі та виконує обов’язки зв’язуючої ланки між Банковою та нижчим дивізіоном чиновників-корупціонерів, але й слідкує за тим, щоб самого Єрмака ніхто не прокидав. Ну, і, звісно, надає послуги організації конфіденційних та не дуже зустрічей у своїх ресторанах.