У Львові 15 грудня сотні людей зібралися, щоб провести в останню путь співака, композитора та народного артиста України Степана Гігу. Артист помер 12 грудня 2025 року в реанімації після тривалого лікування у приватному медичному закладі.
Степан Гіга, якому 16 листопада виповнилося 66 років, протягом 24 днів перебував у лікарні через ускладнення, викликані вірусною хворобою, яка загострилася через цукровий діабет і призвела до ампутації ноги. Прощання з ним розпочалося 14 грудня у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла, де тисячі людей висловлювали свою шану.
Серед тих, хто прийшов попрощатися, була львів’янка Надія Жигало, яка розповіла: «Не один раз була на концерті. Це мій з молодості улюблений співак. Ми майже ровесники, і я завжди його пісні наспівувала вдома на кухні». Інша шанувальниця, Юлія, згадала, що любов до Гіги передалася їй від батьків: «Ні одне весілля, хрестини без його пісень не обходились». За її словами, завдяки соцмережам артист здобув нову популярність серед молоді, яка почала відвідувати його концерти.
Похоронні заходи 15 грудня розпочалися з панахиди у храмі, а на площі Ринок відбувалося загальноміське прощання. Присутні вшанували пам’ять артиста мелодією пісні «Яворина» і провели його пішою ходою на Личаківський цвинтар, де відбулася громадська панахида.
Друг музиканта, артист Григорій Драпак, зазначив: «Він так любив глядачів! Аншлаги і всі пісні співають! Я вперто вірю, що його пісні будуть жити. Там є висока, справжня українська поезія, яку він майстерно поклав на музику».
Степан Гіга отримав нову хвилю слави після початку повномасштабної війни, коли його хіти стали вірусними в соцмережах. Народився в селі Білки Закарпатської області, він служив у війську, працював на різних роботах, закінчив Ужгородське музичне училище та виступав у Київській філармонії. З 1985 року був вокалістом гурту «Стожари», а з 1988 року — солістом Закарпатської обласної філармонії.
Степан Гіга ніколи не співав російською мовою і завжди закликав молодь бути собою та українцями. Останні роки він проживав неподалік Львова, де й був похований на Личаківському цвинтарі згідно з його бажанням.