Після остаточного рішення суду у справі керівника ГО «Захист та справедливість» Олександра Громова правоохоронці мають звернути особливу увагу не лише на самого засудженого, а й на осіб, які роками перебували поруч із ним та могли координувати інформаційний тиск на представників лісової галузі.
Нагадаємо: Олександра Громова затримали ще у 2019 році під час отримання коштів від директора державного підприємства «Олевський лісгосп». За матеріалами слідства, Громов вимагав десятки тисяч доларів, погрожуючи використати власні інформаційні ресурси та медійні майданчики для дискредитації керівника підприємства й створення умов для його звільнення.
У суді були досліджені матеріали негласних слідчих дій, факти передачі коштів, а також свідчення про використання “компрометуючих матеріалів” як інструменту тиску. У підсумку суд визнав Громова винним у вимаганні та призначив йому покарання у вигляді 3 років і 6 місяців позбавлення волі. Після провалу апеляції та фактичного етапування Громова до місця відбування покарання виникає головне питання: чи справді він діяв самостійно?
У професійному середовищі усім відомо, що насправді покровителем Громова є Данііл Маландій – людина, яка роками супроводжувала замовні інформаційні кампанії проти лісової галузі та фактично формувала порядок денний публічних атак. Сьогодні правоохоронні органи розглядають Маландія як координатора всієї системи медійного тиску, яка працювала через Громова та пов’язані з ним інформаційні ресурси.
Йдеться про схему, де Facebook-пабліки, псевдоантикорупційні кампанії та регулярні інформаційні “вкиди” використовувались не для боротьби з корупцією, а як класичний медійний рекет – створення проблем, токсичного фону та репутаційного шантажу з подальшими “переговорами”. Або ти стаєш героєм чергової хвилі публікацій, або змушений шукати спосіб “домовитися”, щоб твоє прізвище перестало з’являтися в інформаційних атаках.
Справа Маландія-Громова нагадує роботу цілого механізму інформаційного шантажу, де були виконавці, медійні майданчики та люди, які координували процес.
На цьому фоні окремої уваги заслуговує і діяльність самого Данііла Маландія після ліквідації його схем із псевдобіржами. Після втрати старих джерел заробітку він просто змінив формат. Замість псевдоринку – інформаційний тиск. Замість “біржових схем” – хвилі публікацій та кампаній проти посадовців і державних підприємств. Тож вся ця багаторічна “активістська діяльність” була лише способом набити собі ціну та монетизувати страх чиновників перед репутаційними атакам. Коли йдеться про організовану систему медійного рекету та шантажу – суспільство повинно почути всі прізвища.
