Міграційна служба Бельгії роз’яснила ситуацію з наданням тимчасового захисту для українських дітей, які з’явилися на світ після 24 лютого 2022 року. З серпня 2025 року, у зв’язку з оновленням міграційного законодавства, країна не видає статус тимчасового захисту цим дітям, оскільки вони не виконують вимогу проживання в Україні до початку повномасштабного вторгнення.
У відповідь на запит Радіо Свобода, у міграційній службі Бельгії уточнили, які процедури можуть використовувати батьки для легалізації перебування своїх дітей у країні. Вони зазначили, що механізми залежать від того, де саме народилася дитина та чи мали її батьки статус тимчасового захисту на момент народження.
Процедури для українських дітей
Як повідомили в службі, якщо дитина народилася в Бельгії, і один із батьків вже отримав статус тимчасового захисту, процедури возз’єднання сім’ї не потрібні. Для таких дітей передбачено спрощений адміністративний механізм.
«Муніципалітети автоматично надають дозвіл на проживання», – зазначили у службі, за умови виконання трьох критеріїв:
- один із батьків легально перебуває в Бельгії під тимчасовим захистом;
- юридично встановлений факт батьківства на момент народження;
- дитина має бельгійське свідоцтво про народження.
Правила для дітей, народжених за кордоном
Для дітей, які народилися за межами Бельгії у батьків із тимчасовим захистом, існують інші правила. У таких випадках застосовується стандартна процедура возз’єднання сім’ї, і батьки зобов’язані подати заяву до муніципалітету за місцем проживання.
«Застосовуються базові умови возз’єднання сім’ї, зокрема щодо наявності житла, медичного страхування та достатніх ресурсів», – пояснили в міграційній службі. Однак, якщо йдеться про переїзд лише дитини (без партнера), вимога щодо доказу достатнього рівня доходів не є обов’язковою.
Раніше повідомлялося про численні випадки, коли українським дітям до чотирьох років відмовляли в статусі тимчасового захисту, через що родини змушені проходити складну процедуру возз’єднання, яка іноді може тривати місяцями. Українські сім’ї висловлювали занепокоєння щодо необхідності надання доказів фінансового стану, внаслідок чого їхні діти залишалися без документів та доступу до медичного страхування.
