Журналісти викрили схему розповсюдження в Україні російських прослуховуючих пристроїв – директора компанії спіткала передчасна смерть

Дане розслідування розпочалось з повідомлення власного джерела видання у структурах Служби безпеки України. Джерело повідомило, що наприкінці 2020-го року у підрозділи СБУ надійшло нове обладнання для негласного спостереження литовського виробництва. Проте досвідчені співробітники одразу впізнали «литовські» пристрої, адже до 2014-го року вже працювали з аналогічними моделями російського виробництва НТЦ «ЮРИОН».

Просуваючись крок за кроком, нам вдалось відслідкувати весь ланцюжок поставок російського обладнання, що функціонує під прикриттям ДКІБ СБУ. Проте, у момент коли нам вдалось встановити ключових осіб причетних до схеми стало відомо, що головний фігурант нашого розслідування — керівник Українського підприємства, що слугувало «прокладкою» для продажу російського обладнання, Олександр Печений — раптово передчасно помер. З огляду на цей факт ця публікація розміщується під псевдонімом, з міркувань особистої безпеки кореспондентів.

Хто постачає російське обладнання всередині України?

У 2019-2020 роках в Україні активізувала діяльність неформальна група компаній, яку об’єднують співзвучність назв та люди у керівництві. Мова йде про компанії ТОВ «ТОП ДЕФЕНС-ПРО» та ТОВ «Дефенс—ТОП».

Данні компанії об’єднує особа директора. Їх очолював (до смерті) Олександр Печений, член асоціації поліграфологів України. За даними сайту асоціації, Печений, займався «виявленням сімейних зрад та перевіркою персоналу на детекторі брехні».

У 2020-му році ТОВ «ТОП ДЕФЕНС-ПРО» під керівництвом Печеного заробила майже п’ять мільйонів гривень, у тому числі, на реалізації спеціальних технічних засобів українським силовим структурам, про це свідчать дані з відкритих державних реєстрів.

Замовниками обладнання «ТОП ДЕФЕНС-ПРО» є широкий спектр державних служб: Департамент контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки СБУ (ДКІБ СБУ), Прикордонники, Національна поліція України, підрозділи ДБР, НАБУ, Державної охорони. Техніка агресора реалізовувалась практично всім підрозділам оперативно-розшукової діяльності у всіх силових структурах. У тому числі тим, які повинні боротись з тим самим агресором.

«ДЕФЕНС» не має власного виробництва техніки та виступає лише посередником для імпорту і перепродажу обладнання нібито литовської компанії «Commesh». «Commesh» заснована у Литві одразу після анексії українського Криму — у серпні 2014-го року.

Моделі-близнюки

Під виглядом продукції литовського виробництва «ДЕФЕНС» постачає прилади російського «ЮРИОН», навіть не змінюючи назви моделей. «Литовська» точно повторює всі габарити та технічні характеристики продукції «ЮРИОН». Детальний опис характеристик російського та «литовського» обладнання ми наводимо у порівняльних таблицях:

Рис. 1. Порівняння зовнішнього вигляду передавачів системи ОКУЛЯРОкремо нам вдалось отримати фотографії обладнання обох компаній у високій якості, де кожний охочий може перевірити відсутність розбіжностей у виробах цих двох компаній. Співпадає навіть розміщення гвинтів кріплення корпусу.

Рис. 2 Порівняння зовнішнього вигляду приймачів системи ОКУЛЯР

 

Литовська компанія-«прокладка»

ТОВ «ТОП ДЕФЕНС-ПРО» купує вищенаведене обладнання у литовської компанії «Commesh», про що свідчать імпортно-експортні накладні, які наявні у нашого видання.

Компанія «Commesh» заснована у 2014-му році та має офіс у Вільнюсі. Потужності компанії, що нібито розробляє та виготовляє обладнання для негласного прослуховування та спостереження розміщені за адресою A. Tumėno g. 4, Vilnius 01109, Литва. Це будівля звичайного офісного центру, що є адресою масової реєстрації підприємств.

З офіційних публічних реєстрів Литви (https://www.dnb.com/business-directory/company-profiles.commesh_uab.44e58cdc185a0ab6f14897e25a4d2c12.html) ми дізнались, що компанія «Commesh» має лише 27 співробітників. Водночас «Commesh» 2019-го року декларує майже два з половиною мільйони доларів США річного прибутку. Тобто кілька десятків співробітників встигають за рік «виготовляти» складне електронне обладнання на мільйони доларів. Цей приклад, невідповідності чисельності персоналу до об’ємів виробництва, додатково підтверджує висновок про те, що литовська компанія «Commesh» — це прокладка, через яку збуває свій продукт російський «ЮРИОН». Що є логічним, адже експорт спецзасобів суворо регламентується законодавством РФ з одного боку та суворо обмежується з боку інших держав, внаслідок санкцій, що були введені проти РФ за останні роки.

Проте анексія Криму, війна на сході України та численні санкції не завадили корумпованим співробітникам українських силових структур продовжити придбання спецзасобів російського виробництва з литовською біркою. Все це, в свою чергу, фінансує діяльність корумпованих офіцерів ФСБ у Російській Федерації під прикриттям якого працює схема нелегального експорту спецобладнання. У результаті, кошти українських платників податків через діяльність ТОВ «ТОП ДЕФЕНС-ПРО» та ДКІБ СБУ напряму фінансують спецслужби агресора.

Хто прикриває схему закупівлі російського обладнання в СБУ?

Як зазначалось вище, головним замовником «литовської» техніки виступає СБУ, у тому числі ДКІБ, підрозділи ДБР, НАБУ, Державної охорони, Прикордонна служба, підрозділи Національної поліції, що підтверджується документами наявними у нашого видання.

Департамент контррозвідки в інформаційній сфері мав би стояти першим в обороні державних інтересів у технологічній війні проти російського агресора. Адже саме ця структура несе функції контролю за обігом спеціальних технічних засобів в Україні.

Проте, завдяки викритим фактам закупівлі російського обладнання під виглядом литовського, ми спостерігаємо діаметрально протилежну ситуацію. ДКІБ СБУ у тому числі власноруч фінансує виробників спецтехніки країни агресора, країни що вже сьомий рік поспіль веде не приховану війну проти України та вбиває українських захисників на фронті.

Офіційно всі компанії, які постачають «литовське» обладнання виготовлене в Росії, в Україні очолює вищезгаданий Олександр Печений. На фото Олександр

Печений з дипломом після підвищення кваліфікації поліграфолога:

Про його давні зв’язки з ринком спеціальних технічних засобів свідчить колишнє місце роботи Олександра Печеного — концерн «Алекс». Свідчення цього можна знайти у декларації дружини Олександра — Олени Вагіної. Вона також має відношення до спілки поліграфологів та багато років працювала на різних посадах у Державній фіскальній службі України, з якої звільнилась минулого (2020) року.

Концерн «Алекс», колишнім співробітником якого є Печений, працює у сфері постачання шпигунських приладів вже понад двадцять років. Зі слів кваліфікованих джерел в силових структурах, до 2014 року саме ця компанія була офіційним імпортером продукції російського НТЦ «ЮРИОН» в Україну. Вочевидь, через свою умовну фірму-«доньку» продовжує це робити і зараз, не дивлячись на війну з РФ.

Звісно подібна схема не може існувати без прикриття на найвищих ланках керівництва ДКІБ СБУ. Адже мова йде про системну закупівлю обладнання протягом кількох років, загальною вартістю на десятки мільйонів гривень.

Передчасна смерть Печеного

Популярний вислів «Про померлого говоримо тільки хороше, або нічого» в англійському оригіналі має ширше значення — «Про померлого говоримо хороше, або тільки правду». Керуючись цим принципом, редакція і публікує даний матеріал. Оскільки смерть Печеного скидає всі «кінці в воду» у справі постачання в Україну російського спецобладнання.

Передчасна смерть директора компаній-«прокладок» Олександра Печеного настала, за офіційної версією правоохоронців, через серцевий напад. Про реальні причини смерті вочевидь загал вже ніколи не дізнається. Надто зручно причина смерті Печеного відповідає статистично найчастішій причині смерті серед українців.

Проте, сам факт співпадіння передчасної смерті людини і «тендітності питань» професійної діяльності Печеного, наштовхує на різні версії події.

За даними наших джерел, смерть Печеного була дійсно природньою, проте остані кілька місяців він знаходився під постійним тиском співробітників ДКІБ СБУ, які вимагали від загиблого додаткових «відкатів» за вже реалізовані тендери.

Дмитро Драп, спеціально для видання