Україна – найбільший транзитний хаб для нелегалів з Південної Азії

Відверто шокуючим та повністю морально неприйнятним є те, що в Україні нелегальним ввезенням нелегалів займаються чиновники високого рівня і не доброчесні прикордонники.

Курирує пропуском нелегалів дехто на ім’я Трофіменко Олег Володимирович. Усі питанні вирішуються саме через нього.

Рік тому у конкурсі на посади керівників органів охорони кордону він здобув перемогу і став начальником Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» (до якого входять пункти пропуску «Бориспіль», «Жуляни», інші підрозділи), додамо, що саме через ці пункти і відбувається найбільший потік нелегального ввезення мігрантів.

Олег Трофіменко

Нажаль, тема нелегальної міграції — є вкрай актуальною для нашої країни. Нас турбують не лише значні матеріальні збитки, принесені внаслідок цього Україні. Репутаційні «збитки» — набагато важливіші.

Наша країна поступово рухається на шляху євро-атлантичної інтеграції і останнім часом ми маємо тут певні здобутки. Нам зовсім не потрібні непорозуміння з нашими партнерами, що виникають в наслідок постійно зростаючого трафіку нелегальної міграції з нашої країни. Особливо коли відповідні служби іноземних країн дізнаються хто є «дахом» трафіку нелегалів.

В наших попередніх публікаціях ми розповідали про оборудки директорки Українського державного центру міжнародної освіти Олени Шаповалової та її бізнес партнера індійського бізнесмена Хардіб Сінгха. Вони відомі широкому загалу як організатори корупційних схем в сфері освіти та нелегальної міграції до країн Європи.

На жаль, попри широкий суспільний розголос, вони успішно продовжують свою злочину діяльність.

З 2016 року Олена Шаповалова разом із Хардібом Сінгхом почали займатися сприянням в оформленні робочих та туристичних віз для громадян Індії, Шрі-Ланки, Непалу та Бангладешу в посольстві України в Індії. І згодом, за гроші Хардіба Сінгха, Шаповалова через друзів в колишньому керівництві Служби Безпеки України сприяла виключенню Індії з переліку країн міграційного ризику. Тим самим, значно спростивши візовий процес для потенційних нелегальних мігрантів з цієї країни. За інформацією наданою інсайдерами Олена Шаповалова зажадала 25% від прибутку з цих схем, ще 25% отримував Хардіб Сінгх, 25% надавалося посередникам, решта лишалася на «операційні витрати» (підкуп держслужбовців різного рівня, транспорті витрати тощо).

Потенційний нелегальний мігрант з Індії оплачує від 5000 до 10000 доларів за отримання візи та в’їзд до України. Вартість залежить від наданого «сервісу»: хтось в’їжджає зі студентською візою, хтось із візою на працевлаштування, до «пакетної послуги» також можуть входити проживання та, навіть, харчування в Україні. Як бачимо, індійські партнери Шаповалової приділяють велику увагу маркетингу своїх послуг.

За транзит до країн Європи, нелегали сплачують тим самим посередникам в середньому також від 6000 до 10000 доларів. Зважимо й на те, що не всі мігранти перетинають наш західний кордон нелегально, деякі використовують Україну для легального транзиту до інших країн, звідки вже незаконно мігрують до Західної Європи та Північної Америки.

Зараз 30 країн світу не висувають жодних візових вимог для громадян Індії (https://visaguide.world/tips/countries-indians-can-visit-visa-free/): найбільш популярними з них є Сербія для транзиту до ЄС, та країни карибської затоки, для подальшого транзиту до США. Ці схеми є вже загальновідомими на міжнародному рівні, проте Україна не докладає належних зусиль для врегулювання проблеми. Соромно, що державні службовці можуть нехтувати міжнародним іміджом країни задля власного збагачення.

Можете не сумніватися, що наші навколоосвітні ділки Олена Шаповалова та Хардіб отримують свій відсоток від усіх цих схем. У них існує чітка система, до якої залучені всі підприємницькі структури підконтрольні Хардіб Сінгху. Візовим процесом в Індії займається «права рука» Хардіба — Тежіндер Мангат, один із осіб, причетних до гучного скандалу з розкрадання студентських коштів у Кропивницькій філії Донецького медичного університету. В Україні «розподіленням» нелегалів займаються громадяни Індії Пракаш Ом, Гош Супратін, Сачін Каушік та інші «співробітники» Хардіба. Постійно зростаюча кількість затримань нелегалів на кордоні (https://ua.interfax.com.ua/news/general/764287.html) та відповідна реакція правоохоронних органів, до останнього часу зовсім не турбувала організаторів злочинних схем. Олена Шаповалова використовуючи свої багаточисельні зв’язки та, головне, гроші Хардіба Сінгха, успішно вирішувала всі проблеми.

Звісно, лобіювання приватних бізнес інтересів в українському політикумі не нове питання, проте рівень нелегальної міграції, який ми маємо сьогодні, просто вимагає належної реакції від української влади та правоохоронних органів. Низка відкритих кримінальних проваджень та громадський резонанс призвели до того, що Служба безпеки України разом із Державною прикордонною службою почала реагувати на цю проблему. За нашими даними протягом літніх місяців близько 200-а громадянам Індії було відмовлено у перетині державного кордону. Сподіваємося, що наші правоохоронці на залишать цю проблему…

Досі незрозумілою є відсутність Республіки Індія в переліку країн міграційного ризику (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1432-17#Text). В цьому переліку є купа маленьких екзотичних країн, звідки до України майже ніхто ніколи не приїжджає і немає найбільш міграційно-активної країни у світі. Наприклад за дослідженням О. А. Малиновської з Національного інституту стратегічних досліджень «…основними постачальниками мігрантів у світі є країни з середнім рівнем розвитку. З найбідніших країн походять лише приблизно 10 % мігрантів. Перші місця серед країн походження посідають Індія та Мексика, 16,6 млн та 13 млн вихідців з яких проживають за кордоном» (http://old2.niss.gov.ua/content/articles/files/Migration_Politic_Print-fin-3178a.pdf (стр. 13)).

Уваги правохоронних органів також вимагає діяльність близьких до Олени Шаповалової навчальних закладів. Для прикладу, один із давніх партнерів Сінгх Хардіпа та самої Олени Олександрівни — президент ПВНЗ «Київський медичний університет» Олександр Поканевич, який задля порятунку власного університету від фінансової кризи безконтрольно запрошує на навчання громадян Індії, Непалу та Пакистану поза належного інформування українських правоохоронних органів та в обхід компаній, що роками професійно займаються набором іноземних громадян на навчання.

Сподіваємося на відповідну реакцію правоохоронних органів. Ситуація, що склалася, є кричущою та вимагає найскорішого вирішення.