Горе-забудовник Микитась через Мін’юст намагається повернути контроль над компанією Укрбуддевелопмент

За допомогою неї, він мало не розорив сотні сімей

До нашої редакції надіслали цікавий матеріал. Це було листування Микитася із його колишньою партнеркою Ольгою, на яку він разом із другом Віталія Кличка мером Чернігова Атрошенко оформив частину нерухомості у Німеччині.

Судячі з побаченого, Микитась, злий і дуже рішучий, і як він сам каже, знову на короткій нозі з Київською владою Кличка, зокрема, хвалиться, що Мін’юст і НАБУ уже його «дах».

А тепер ми розкажемо цікаві факти, про нашого «героя» поеми.

Мало того, що він на волі, так ще й продовжує отримувати гроші з держбюджету за проєктом будівництва сховища ядерних відходів у Чорнобилі.

Генеральний підрядник проєкту «Укрбудмонтаж» повністю контролюється Микатасем через Андрія Сальника, родича його дружини.

Попри те, що Микитась уже підозрюється в мільйонному присвоєнні чужих коштів, кримінальними провадженнями мічений корупціонер, держава спонсорує його, перераховуючи гроші на підконтрольні йому структури.

«Енергоатом» переказав 55,4 млн грн, які, очевидно, пішли експрезиденту «Укрбуду» на внесення застави, оскільки до субпідрядників гроші не дійшли.

Співорганізатор цієї схеми — Ігор Орлов, перший заступник генерального директора з нових ядерних установок, за вказівкою якого всі гроші перераховуються Микитасю.

Українська державна корпорація «Укрбуд» була створена в 1991 році як правонаступниця Міністерства будівництва УРСР. Згодом Кабмін делегував їй функції з управління організаціями і підприємствами, заснованих на державній власності і входять до її складу. Нічого собі! Найбільша і шановна державна корпорація проплачує послуги бандитів, які захищають її інтереси від громадськості !? Відколи таке взагалі стало можливим?

Коріння проблеми ведуть в 2010 рік. З приходом до влади Януковича, практично всі державні компанії (не кажучи вже про великих державних корпораціях, які об’єднують ряд компаній) знайшли нових керівників, через яких «сім’я» могла безпроблемно потрошити державний бюджет. Свого нового президента отримала і корпорація «Укрбуд», негласним куратором якої був син Януковича — Олександр. Очолив найбільшу державну корпорацію тридцятирічний Максим Микитась. Розпорядження про його призначення було підписано особисто прем’єр-міністром Миколою Азаровим.

Люди, знайомі з Максимом Вікторовичем, називають його людиною розумною і навіть в якійсь мірі талановитим. Його біографія — це життєпис цілком успішного відмінника-мажора. Поки деякі майбутні «державні мужі» займалися рекетом і «чалілісь на нарах», цей призначенець «сім’ї» ще вчився, спочатку в школі, потім у вузі. У 2002 році, закінчивши з відзнакою КНЕУ за спеціальністю «Фінанси», Максим Микитась влаштувався на скромну посаду економіста в ВАТ «Південтеплоенергомонтаж» (в радянські часи це велике підприємство було відомо під назвою «Південтеплоенергомонтаж» або просто ЮТЕМ), де його батько Віктор Микитась працював заступником генерального директора. Пропрацювавши під крилом батьків два роки, Микитась-молодший зробив небувалий кар’єрний стрибок, ставши заступником голови правління з економіки та фінансів ВАТ «БМУ Київської ТЕЦ-6».

У 2006 році, ще працюючи у «БМУ Київської ТЕЦ-6», амбітна молода людина заснував власне підприємство — ТОВ «Будівельна компанія „Укрбудмонтаж“, ставши його генеральним директором. Новонароджена компанія дуже швидко отримала свое перше велике замовлення, а за ним й інші. Очевидно, такі великі замовлення були отримані Максимом Вікторовичем не без допомоги впливового батька.

Правда, з деякими замовленнями у Микитася-молодшого виходив прокол. Наприклад, „Укрбудмонтаж“ взявся побудувати для компанії „Уніплит“ з Івано-Франківська котельню на відходах деревообробки. Взяв передоплату, але спорудив щось неймовірне. Пуск котельні було відкладено на невизначений термін. Розсерджений замовник вирішив стягнути суму завданих збитків через суд. Максим Вікторович подав зустрічний позов і програв. Довелося виплачувати замовнику і 9,1 млн грн (перераховані кошти + збиток + штрафні санкції), і 25 тис. грн держмита. До речі, перший невдалий досвід із зустрічним позовом не став для Максима Микита уроком на майбутнє, згодом він буде закидати зустрічними позовами всіх, кому винен грошей.

З тим же замовленням, як з’ясувалося з Єдиного реєстру судових рішень України, пов’язана й інша справа про стягнення з „Укрбудмонтаж“ грошей. Виявляється, фірма Микитася для будівництва котельні замовляла металеві конструкції у Рівненського спеціалізованого управління ВАТ „Центростальконструкція“. Конструкції отримали, але розплатилися лише частково, залишилися винні 150 тис. грн.

Все це, звичайно, не характеризує Максима Микитася як чудового топ-менеджера. Проте, в 2007 році він очолив ще одну компанію — ПрАТ „Кіївсоцбуд“, що займається будівництвом житлових комплексів в передмістях Києва. Новий директор відразу ж пристосував до справи власну компанію: ТОВ „БК“ Будмонтаж»” і став генпідрядником одного з об’єктів ПрАТ «Кіївсоцбуд» — ЖК «Берізки» (м Вишгород).

Саме з «Берізки» пов’язаний цілий ряд скандалів, що підірвали репутацію ПрАТ «Кіївсоцбуд». Скандали були пов’язані з тим, що Максим Микитась, будучи одночасно генеральним директором ПрАТ «Київсоцбуд» і директором-власником ТОВ «БК „Будмонтаж“», систематично «кидав» субпідрядників, постачальників та й простих робітників.

Наприклад, генпідрядник «Берізок» ТОВ «БК «Будмонтаж» «забув» розрахуватися з ВАТ «Укренергобудмеханізація», чию техніку використовував при будівництві. Борг був стягнутий через суд.

Заборгувала компанія Микитася й іншому субпідряднику — ТОВ «Житлошляхбуд», змусивши того також шукати правди в суді.

А купивши у ТОВ «Компанія „Вертикаль“» будівельні матеріали, ТОВ “БК”Будмонтаж” оплатило покупку лише частково. Борг знову-таки довелося стягувати в судовому порядку.

Якщо компанії, пов’язані з генпідрядником договірними відносинами, мали можливість повернути борг через суд (нехай навіть із зусиллями і через два роки), то простим робітникам, тяжко працюючим на будівництві без офіційного оформлення, найчастіше взагалі не світило отримати свої кровні.

Але найбільший скандал був пов’язаний із зобов’язаннями перед приватними інвесторами — покупцями квартир в ЖК «Берізки». Коли перший з будинків комплексу був успішно добудований і зданий в експлуатацію, люди, спокусившись привабливою ціною майбутніх квартир і бачачи, що роботи ведуться, внесли гроші. І тут будівництво зупинилося. У пресі «Київсоцбуд» почали називати новим «Еліта-Центром». Відносно Максима Микитася ГСУ МВС України почало розслідування, в зв’язку з кримінальною справою, порушеною за статтею 191 частина 5 (зловживання службовим становищем та розкрадання майна в особливо великих розмірах)…

…І тут до влади прийшов Янукович. Те, що раніше вважалося злочином, стало заслугою. Люди, які вміють безсоромно «кидати» дорвалися до влади з єдиною метою — збагатитися за рахунок держави. Так, що прокрався тридцятирічний директор будівельної компанії стрибнув у крісло президента державної корпорації!

Очоливши державну корпорацію, Максим Микитась насамперед змінив вектор діяльності. Якщо раніше «Укрбуд» будував промислові об’єкти по всій Україні, то в 2010 році його увага зосередилася на житловому будівництві в межах Києва. Державні компанії, що входять в концерн, зазнали роздержавлення, змінили форму власності. В активі у корпорації залишилася лише одна державна компанія — ГПАО «Будівельна компанія «Укрбуд», створена в 2004 році за розпорядженням прем’єр-міністра Януковича. Максим Микитась з 2011 року входить до складу наглядової ради цієї все ще державної компанії.

Так що державна корпорація «Укрбуд» — це «дах» для енної кількості приватних компаній, зареєстрованих, як правило, в офшорних зонах.

На всіх рекламних щитах державна корпорація «Укрбуд» представлена ​​як забудовник «Сонячної Рив’єри», але офіційно забудовниками є дві приватні компанії — ТОВ «Терра Капітал» і ТОВ «Укрбуд Девелопмент». ТОВ «Терра Капітал» виведена з української юрисдикції на спеціально створену британську компанію Goldsun enterprisis Ltd. Засновником же ТОВ «Укрбуд Девелопмент» значиться компанія «веристів Інвестмент ЛТД», зареєстрована в офшорному Белізі. Генпідрядником є ​​ПП «Укрбалтбуд», що має також белізьке коріння.

У світлі цього, цинічні просторікування про «держкомпанії, які справно наповнюють бюджети всіх рівнів» — казочка для необізнаних і дуже наївних людей. Нічого по-справжньому державного в цій корпорації не залишилося, хіба що вивіска, яку можна вигідно використовувати: і прикритися від недоброзичливців, і заманити приватних інвесторів, і залучити великі кредити державних банків.

До речі, про кредити. Свого часу забудовнику «Сонячної Рив’єри» ТОВ «Терра Капітал» (саме ця компанія офіційно є одним із забудовників, а не «дах» її корпорація «Укрбуд») був виділений кредит «Ощадбанку» в розмірі 200 млн грн. В якості застави були надані акти на земельні ділянки на вул. Микільсько-Слобідській. Цільове призначення цих земельних ділянок, відповідно до Генплану Києва, — благоустрій пляжу і набережної, будівництво аквапарку, яхт-клубу, дельфінарію, готелю, спортивно-оздоровчого центру тощо. Тобто кредит брали саме під будівництво громадських споруд. Але потім забудовник передумав і пустив гроші (а також використовував земельні ділянки) не за призначенням. Що стосується багатомільйонного кредиту, взятого у державного банку, то його поки не повернули. І навряд чи повернуть.

Але повернемося до пана Микитася. У 2012 році, будучи вже президентом корпорації «Укрбуд», Максим Микитась віддав своє дітища — ТОВ “БК”Будмонтаж” на будівництво нової вентиляційної труби над третім непрацюючим блоком ЧАЕС. За 10 млн доларів «Будмонтаж» спорудив трубу. Але вже через півроку виявилося, що робота була зроблена настільки халтурно, що труба ось-ось завалиться на саркофаг. Втім, цей скандал ніяк не вплинув ні на положення самого Максима, який став у нагоді, ні на репутацію ТОВ «БК «Будмонтаж». Сьогодні дана компанія входить до складу корпорації «Укрбуд» і за документами вже не належить своєму засновнику.

Після Майдану життя Максима Микитася ніяк не змінилося, крісло під ним не захиталося, більш того, він, швидко зорієнтувавшись, знайшов собі нових друзів і покровителів серед представників нової влади. Та й сам зайнявся політичною діяльністю в міських масштабах, ставши балотуватися в депутати Київради від партії «УДАР».

Проте, якимось невибагливим виборцям «ударівец» Микитась, чиї робітники не гребували красти чужий щебінь, припав до душі. Максим Микитась — був не просто президент державної корпорації «Укрбуд», а й депутатом Київради від партії «УДАР», більш того — членом постійної комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування. У цій новій якості Микитась дав ряд інтерв’ю ЗМІ. Зокрема, в інтерв’ю газеті «Сегодня» він заявив: «Як депутат Київради, своїм першочерговим завданням бачу необхідність захисту киян від недобросовісних забудовників».

Тож цікаво, як Максим Вікторович почуває себе в настільки неоднозначному становищі?

«Дружба» з Максимом Микитасем та іншими подібними горе-забудовниками Києва може дорого обійтися нинішньому градоначальнику і його політичній силі. Чи варто класти свою репутацію на вівтар цієї сумнівної дружби?