Російський сценарій. Усе, що потрібно знати про тотальне стеження за інтернет-користувачами в Україні

Поділитися

Півтора десятка громадських організацій разом оприлюднили заяву з різкою критикою урядової постанови, в якій прописаний спосіб виконання президентського указу про блокування заборонених інтернет-сайтів. Підготовлений Нацполіцією законопроект про блокування сайтів спостерігачі розцінили як спробу запровадити цензуру та неконтрольований збір даних.

Через що піднявся галас?

Національна комісія регулювання зв’язку та інформатизації (НКРЗІ) 27 лютого 2018 року схвалила проект постанови Кабінету міністрів про блокування заборонених інтернет-сайтів. Цей документ мав би з’явитися невдовзі після відповідного указу, який президент Петро Порошенко підписав у травні 2017 року. Але не царське це діло – прописувати, які технології та як саме використовувати для онлайн-захисту країни.

Відтоді телеком-компанії неодноразово зверталися до НКРЗІ з питаннями, як саме виконувати президентський указ. Так виникла потреба у підзаконному акті, який би все поставив на свої місця.

Уряд виконав своє "домашнє завдання" у зрозумілий тільки йому спосіб. Бо багато положень у ще не затвердженій постанові викликали спротив як у інтернет-провайдерів, так і у представників громадськості.

НКРЗІ 27 січня 2018 року також затвердила законопроект Національної поліції України, який дозволяє блокувати сайти на строк від трьох місяців до трьох років за рішенням суду. У ньому також передбачена можливість для правоохоронців заблокувати інтернет-ресурси і без судової постанови – "якщо треба запобігти тяжким злочинам". Несприйняття в учасників ринку викликало положення законопроекту, яке зобов’язало би провайдерів формувати списки своїх клієнтів. Це, за задумом Нацполіції, потрібно "для однозначної та миттєвої ідентифікації особистості кожного кінцевого споживача".

Що не так із інтернет-блокуванням?

Автори урядової постанови вирішили зобов’язати міжнародних інтернет-провайдерів – тих, які володіють міждержавними каналами зв’язку – встановити спеціальне обладнання. Такі "чорні скриньки" блокували би доменні імена та відповідні IP-адреси сайтів із санкційного списку. Для цього, переконані технарі з боку держави, потрібно використовувати технологію перевірки та фільтрації інтернет-трафіку (Deep Packet Inspection, DPI).

Представники Інтернет Асоціації України (ІнАУ – найбільше об’єднання провайдерів у країні) розкритикували такий підхід як неефективний. А ще – як загрозу свободі слова. Окрім того, DPI-обладнання доволі дороге. Раніше експерти оцінювали, що на більш-менш повне блокування підсанкційних сайтів потрібно буде не менше $1 млрд і двох років наполегливої роботи.

Отже, держава має намір витратити гроші – отримані, між іншим, завдяки нашим податкам – і витратити їх на сумнівні цілі. Та ще й отримати важіль для безконтрольної цензури в інтернеті.

Як це загрожує моїй свободі?

Проект урядової установи викликав у 15 громадських організацій глибоку стурбованість. Адже технологію DPI можна використовувати "для блокування всього та всіх".

Багато учасників ринку неодноразово заявляли, що Deep Packet Inspection – це дуже дорога цяцька. Яка зовсім не дає гарантії, "що ворог не пройде". В інтернеті щось заблокувати практично неможливо, це марна справа. Як невдалий приклад часто наводять "великий фаєрвол" в одній східній країні. Китай витратив купу грошей на те, щоб "захистити" своїх громадян від "шкідливої інформації". Однак існує безліч способів обійти таку інтернет-цензуру. Тож кошти у Піднебесній витрачені практично на вітер.

Півтора десятка громадських організацій (ГО) висловили справедливі побоювання, що силовики зможуть використовувати "чорні скриньки" в репресивних цілях. Як багато разів можна було переконатися в нашій країні.

Якщо урядова постанова набуде чинності, правоохоронці отримають можливість "незаконно та безконтрольно" користуватися спецобладнанням для стеження. А також маніпулювати інформацією в інтернеті.

Найбільших успіхів у блокуванні інтернет-сайтів добилася Північна Корея (фото: EPA)

Таким чином, урядова постанова суперечить надзвичайно важливим для українців цінностям – свободі та вільному розвитку інтернету. Представники ГО у своєму зверненні нагадали про кілька статей української Конституції. Наприклад, згідно з 32-ю, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя. Звісно ж, крім випадків, передбачених законодавством. А стаття 34 гарантує всім громадянам право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Звісно ж, вільний збір і поширення інформації може бути обмеженим, але тільки у випадках, передбачених законом і з легітимною метою.

Хіба держава не має права блокувати інтернет?

Україна, як і будь яка інша держава світу, має право – і обов’язок перед своїми громадянами – захищати свої кордони. В тому числі – інформаційні. Згідно діючого законодавства, в нашій країні це можна зробити виключно через суд. А от з проекту урядової постанови неможливо зрозуміти, які "гальма" передбачені для силовиків – хто проконтролює контролера? Адже подібні прагнення держави не повинні суперечити правам громадян на особисту свободу.

Для чого насправді влада хоче це робити?

Будь-який уряд прагне якомога більше розширити свої повноваження – така сама природа влади. Для цього людство вигадало демократію – не ідеально, але нічого кращого поки що нема. Тому в розвинених державах мусить бути сильне громадянське суспільство. Яке буде "бити по руках" тих державних мужів, які перегинають палку і прагнуть повноважень, які би порушували базові людські цінності. Наприклад, свободу слова.

Сумнозвісні "закони 16 січня", які на початку 2014 року встиг підписати тоді ще президент Віктор Янукович – яскраве підтвердження. Тодішня влада намагалася розширити свої повноваження і обмежити право громадян на протести.

В яких ще країнах є подібні обмеження?

Заборонами в інтернеті відзначилися лише кілька країн світу. ГО застерегли, що наміри українського уряду підозріло нагадують спосіб дії нашого сусіда-агресора – Російську Федерацію. Яка вже багато років запроваджує репресивні практики для масового контролю в інтернеті та для стеження за своїми громадянами.

Нещодавно Китай ще більше "прикрутив гайки" і посилив контроль над інтернет-медіа. Після змін у конституції популярні онлайн-сервіси посилили фільтрацію трафіку, щоби гасити невдоволення громадян цієї країни.

Китай і РФ використовують принцип чорного списку, вносячи в перелік заборонених окремі сайти. Однак найбільших "успіхів" досягнула Північна Корея – там доступний білий список. Це список дозволених для відвідування сайтів.

Як можна обійти інтернет-блокування?

Відразу ж після підписання згаданого президентського указу українці різко зацікавилися програмами для приховування трафіку.

Для того щоб обходити блокування, багато інтернет-користувачів виявили інтерес до віртуальних приватних мереж (VPN).

Тож той, хто справді не може жити без заборонених Яндекса, Мейл.ру та інших "заборонених" сайтів – знайде спосіб обійти заборони.

Джерело: 
nv.ua

Читайте також

27.09.2018
15:26
Наприкінці березня – початку квітня відбулись дві, на перший погляд, не пов’язані між собою події. 23 березня відбулось...
31.05.2018
14:39
У Європейському Союзі прокоментували інсценування вбивства журналіста Аркадія Бабченка, заявивши, що Україна має право з...
30.05.2018
13:10
Журналіст і політемігрант Аркадій Бабченко був вбитий вчора ввечері у київській панельці на вулиці Микільсько-Слобідські...
29.05.2018
17:30
Програма виплати субсидій неефективна. Громадяни, які отримують таку допомогу, витрачають на 20% газу більше, ніж їх сус...