Кінець 70-річної війни: про що домовилися лідери двох Корей

Поділитися

27 квітня лідер Північної Кореї, диктатор Кім Чен Ин прибув у Демілітаризовану зону між двома країнами та першим зі своєї династії перейшов символічний бар’єр у Корею Південну, де на нього чекав президент Мун Чже Ін.

Кім, щоправда, зробив спробу затягти його назад у КНДР. Але Мун раніше вже бував там, як радник президента Но Му Хьона, який і створив підтримувану Муном "політику сонячного тепла" щодо Півночі.

Саме тому уряд Півдня мав хоча б мінімальну довіру Півночі. Пхеньян прийняв ідею перемовин, і лімузин Кіма, оточений охоронцями, весь день їздив по селу Пханмунджом.

Та головне, звичайно, не це. Ключові питання - чи варто чекати прориву від підписаної декларації та якими будуть майбутні кроки соціалістичної Кореї. Найголовніше - підписаний вчора документ дуже схожий на попередні, деякі речення навіть повторюються один в один.

Ідея відмови від ядерної зброї - не нова, мирної Кореї - тим більше.

Тому, поки ми не побачимо перших серйозних кроків вибудовування взаємної довіри, варто ставитися до підписаного двома лідерами зі здоровою часткою скептицизму. 

Отже, про що домовились лідери півострова?

Закінчення війни

По закінченню досить теплих перемовин Кім та Мун підписали документ на два блоки, який включав у себе гуманітарні, військові питання та навіть питання самостійного визначення руху двох ( у дуже віддаленій перспективі - однієї) Корей, без впливу ззовні. Це, звичайно, неможливо, оскільки обидві країни спираються на плечі двох сильних союзників - Китаю та США.

Найважливіший пункт документа - підписання мирного договору замість перемир’я 1953 року, яке було підписано у цьому ж місці.

А оскільки маємо лише перемир’я, то технічно війна ще йде. Поки ще точно не відомо, скільки сторін буде на мирних перемовинах (документ визначає або три - з США, або чотири - з Китаєм) та коли вони відбудуться.

Показовий момент - Японія не була включена в якості сторони перемовин. І це при тому, що у Токіо спільних для вирішення питань з Кореями точно не менше. Усі ракети, які Пхеньян тестував, падали в японській акваторії, а дві навіть перелетіли через країну. 

Також показовою є відсутність серед можливих перемовників Росії, яка здійснює безпосередню допомогу режиму КНДР, але останнім часом відійшла у тінь, передавши лідерство Китаю. Пекін, у свою чергу, почувається "відсунутим убік", навіть попри візит Кіма, і прагне відновити свій вплив на Корейському півострові.

Мирна угода має бути підписана до кінця року, тож нам лишається чекати.

З цього логічно випливає, що майже єдине, що має великий шанс на виконання - тверда лінія Півночі на замирення зі своїм південним сусідом. Причини для цього майже очевидні - по Пхеньяну почали сильно бити санкції США та ООН, які частково підтримали навіть у Пекіні.

Це стало неочікуваним "ножем у спину" для Кіма та на деякий час серйозно погіршило відносини двох комуністичних держав…

 

 Ядерне роззброєння півострова

Другим важливим пунктом декларації стала обіцянка працювати разом задля роззброєння півострова, щоб на ньому не було ядерної зброї.

Але сторони по-різному розуміють "денуклеаризацію".

Немає єдності щодо самої термінології, бо одні кажуть про повне знищення усіх ракет Кіма та його зарядів, інші - вимагають лише припинити тести при збереженні ракетно-ядерної програми.

Кім, звісно, хоче вийти з перемовин з мінімальними втратами, бо від цього великою мірою залежить виживання його режиму. У Пхеньяні добре знають, що сталося з Каддафі та Саддамом. Та й з Башаром Асадом, якому КНДР, як кажуть, допомагає, перепродаючи ядерні технології та хімічну зброю.

Якщо Сеул хоче позбавити півострів північної зброї, то у Пхеньяна визначення значно ширше. Північ часто наголошує, що США мають зняти "ядерну парасольку" з Південної Кореї. Добре було б, якби ще й з Японії. А, і зупинити навчання в довколишній акваторії та вильоти авіації з острова Гуам.

Раніше Кім вимагав ще й вивести майже 30-тисячний контингент армії США з Південної Кореї, але наразі ця вимога була знята - Північ бачить у ньому ледь не запобіжник від нової війни.

Існує серйозний скепсис щодо того, чи виконає КНДР взяті Кімом обов’язки, чи декларація так і залишиться підписаним папером, як її попередниці у 2000 та 2007 роках…  

 

Надзвичайно важливий пункт - згідно з декларацією Північ зобов’язана пустити інспекції на свої ядерні об’єкти (передусім на реактор у місті Йонбен), бо має виконувати попередню угоду від 1992 року. Шансів на виконання цього відверто небагато, адже КНДР явно не для того майже 60 років будувала свою ядерну силу, щоб зараз віддати її практично за безцінь.

Саме тому новий допуск інспекторів МАГАТЕ на ядерні об’єкти (вони були виставлені з країни у 2009 році) має стати показником, чи готовий Кім до реальної денуклеаризації.

Гуманітарні справи

Останній важливий блок питань - гуманітарний. Між двома Кореями дуже гостро стоїть питання розділених війною родин.

Ба більше, це стосується навіть президента Південної Кореї Мун Чже Іна, який має родичів на Півночі, звідки походить його родина.

Отже, два лідери домовились продовжувати практику возз’єднання та скличуть для цього зустріч Червоного Хреста. Демілітаризовану зону (або, як її всі кличуть, просто ДМЗ) мають перетворити на мирну територію та прибрати звідти солдат. До речі, через те, що там майже немає людей, на ДМЗ та поряд з нею живуть рідкісні види корейської фауни.

З 1 травня усі "ворожі дії" Півдня мають припинитися.

Йдеться насамперед про трансляцію через гучномовці та розкидування листівок із закликами тікати з КНДР. Ті, хто вже втік, розповідають, що саме корейська музика та спокусливий спів молодих дівчат ставали одним із ключових факторів для втечі.

 

Нарешті, окрему територію на заході Жовтого моря мають перетворити на зону для мирного вилову риби обома країнами. Обіцяні створення та модернізація доріг (Кім поскаржився, що у його країні вони жахливі) та прокладення нової між Сеулом та Північчю.

Нову роль отримала й особлива економічна зона Кесон, яку закрили у 2016 році після того, як виявилося, що КНДР забирає усі гроші, які отримують її громадяни, що там працюють. Тепер вона стане місцем дислокації спільного офісу радників.

Ідея спільних виступів на спортивних змаганнях, що називається, "зайшла" після зимової Олімпіади, і на Азійських Іграх 2018 року її планують повторити. Президент Мун Чже Ин знову приїде до Пхеньяна наприкінці року, а Кім пообіцяв прибути до Сеула, "якщо його запросять".

Курс на зустріч із Трампом

Міжкорейський саміт у Пханмунджомі заклав підвалини та відкрив шлях для зустрічі Кіма і Трампа у травні або у червні. Слід розуміти, що для такого режиму, як у Кіма, зустріч із чинним американським президентом - вже дуже велика поступка з боку Заходу.

Прогнозувати, чим закінчиться їхня здибанка - справа поки що невдячна, занадто мало деталей та інформації. У принципі, відомий як добрий перемовник Трамп може спробувати домовитись, але головне питання - що Захід запропонує Кіму в обмін на його ядерну зброю.

Поки що відповіді на це немає… Саміт Трампа та Кіма - другий, як кажуть у драматургії, "поворотний пункт" сюжету, коли сценарій може піти зовсім неочікуваним шляхом.

Не можна виключати, що саміт провалиться, і тоді Трамп може сказати, що він спробував дипломатію, вона не допомогла, і тепер США можуть завдати удару по КНДР, як-от по Сирії. У такій ситуації одна надія - на міністра оборони Джеймса Меттіса, майже єдиної людини у адміністрації Трампа з поміркованими поглядами та холодною головою.

І наостанок - підписана декларація не змінює факту, що КНДР залишається одним із найбрутальніших світових режимів.

Обіцянку зупинити ядерні випробування та ракетні запуски можна легко розвернути назад, як буде потреба. Ракети малої та середньої дальності Кім собі залишив, а отже, ми все ще можемо чекати нових запусків.

Всередині країни Кім - все ще абсолютний маніакальний диктатор. Так, він прийшов до влади дуже молодим, що дає йому деякі переваги - йому ближчий сучасний світ, ніж його батьку та діду. Він любить технології та модні гаджети, він слухає південнокорейську музику ( так-так, ту саму, за яку молодих людей у його ж державі відправляють у табори на перевиховання) та створив публічний культ для своєї дружини Лі Соль Чжу, чого не робив ніхто з його родини.

Чи справді Північ на шляху серйозних змін, чи це лише тимчасова відлига, покаже вже найближчий час.

Однак наразі півострів може видихнути з полегшенням та чекати подальших кроків своїх лідерів.

Джерело: 
eurointegration.com.ua

Читайте також

27.09.2018
15:26
Наприкінці березня – початку квітня відбулись дві, на перший погляд, не пов’язані між собою події. 23 березня відбулось...
31.05.2018
14:39
У Європейському Союзі прокоментували інсценування вбивства журналіста Аркадія Бабченка, заявивши, що Україна має право з...
30.05.2018
13:10
Журналіст і політемігрант Аркадій Бабченко був вбитий вчора ввечері у київській панельці на вулиці Микільсько-Слобідські...
29.05.2018
17:30
Програма виплати субсидій неефективна. Громадяни, які отримують таку допомогу, витрачають на 20% газу більше, ніж їх сус...